БРИЗКИ САЛЮТУ
Буча відсвяткувала 105-річницю Дня народження. Без затяжного похмілля, зате з солодкою ватою. Із року в рік святкування головного свята міста стає більш цікавішим та пристойним, і цей факт не може не радувати прогресивні уми. Інші нашу газету не читають.
Програма свята була солідною – нас розважали з раннього ранку до пізнього вечора. Через вранішній туман багато хто не захотів вилазити із затишних домівок, де можна попити чаю, дивлячись ранкові шоу. Проте ті, хто наважився, зміг подивитись виставку собак та повболівати за нашу футбольну команду ветеранів.
По вул. Комсомольська проводилась виставка творчих робіт вихованців та вчителів навчальних закладів Бучі – такий собі Бучанський Монмартр. Дивували око вишивка, картини, вироби із бісеру та композиції із різноманітних матеріалів. Тепер кожному зрозуміло, що із будь-чого, при наявності таланту і фантазії, можна створити шедевр.
На 12:00 була анонсована фінальна частина фестивалю «Київщина молода – нові імена 2006», проте у запрошеннях, які, скажу я вам, нелегко було дістати, зазначався інший час – 11:45. За чверть дванадцяту запрошені вишикувались біля виходу «Акваріуса», як піонери на лінійку. Пройшовши до зали і зайнявши місця, ми почали захопливо спостерігати, як проходять останні підготовки до виступу. Впродовж сорока хвилин гостей розважали: чіплянням плакату «Бучі – 105», який чомусь не хотів спокійно висіти на рекламному щиті одного із бучанських банків; вирівнюванням емблеми фестивалю, котра за задумом мусила висіти якраз по центру екрана, але чомусь перекошувалась, та загиналася; вмощуванням журі на своїх місцях та тренували махати повітряними кульками так, аби не затуляти телекамери. Нарешті норовливий плакат приборкали скотчем та вкрученими шурупами. «Бучанські новини» були трохи здивовані, чому не встигли облаштувати досі зал, але після почутого діалогу між організаторами:
- Когда вы закончите?
- Ну, щас, повесим Бучу, и всё… — всі питання щезли.
Перші сорок хвилин нам дуже сподобались.
Коли ж виступ врешті-решт почався, всі зітхнули з полегшенням, і налаштувались на цікаве шоу. Виконавці співали відомі шлягери на живо, а журі виставляли їм оцінки. Думка «БН» не завжди співпадала із думкою журі, а в деяких випадках була діаметрально протилежною. Але, як співав Висоцький: «Жираф большой – ему видней». Вдруге наші думки розійшлися, коли ми намагались зрозуміти, у що вдягнена одна з виконавиць – Ганна Ваха – у широкий ремінь, чи все ж-таки, у спідницю? Цієї загадки ми не розгадали до цих пір.
Глядачам було запропоновано обрати серед виконавців приз глядацьких симпатій. Кого оберуть, всі і так знали. На те вона і Буча, аби любити Ангеліну Данішевську.
О другій годині дня розпочалась офіційна частина свята – привітання від селищного (читай – міського) голови Анатолія Федорука та запрошених гостей. Ірпінь сором’язливо змовчав. Далі за розкладом були привітання та нагородження видатних жителів Бучі, а також найкращих працівників трудових колективів селища.
На п’яти найкращим працівникам наступали молоді естрадні виконавці, котрі розважали народ до 18:00. Народ у цей час їв, пив, скакав на батутах та катався на атракціонах. О 18:00 почався святковий гала-концерт, під час якого фіналістам фестивалю «Київщина молода — нові імена 2006» роздавали нагороди та дипломи. Наша бучанська зірочка дістала Гран-прі та приз глядацьких симпатій. Стримуючи сльози щастя, «БН» радо плескали в долоні.
Власне, концертна частина свята розпочалась. Публіку, яка вже почала потроху підтягуватись, розважали співаки та співачки, заслужені діячі культури та, навіть, народні артисти України. «А ета діскацека?» – запитала малеча, тикаючи пальцем у солідного дядечку на сцені, котрий співав романтичну пісню. - «Ні» — «А када будет діскацека?»
Пані Астрая заспівала нам своїх пісень та причарувала танцем з балетом, під час якого звабливо вигинала тіло, даючи зрозуміти кожному, що вона ще – о-го-го!
Ведучий довго не хотів відпускати Астраю, а вона – залишати сцену. У цей час, коли до виступу готувався бучанський «Екліпс», за лаштунками з’явився «Тартак». Сашко Положинський спілкувався з фанатами, пив воду і роздавав автографи. Під час виступу наших хлопців та їх чарівної вокалісти, Положик демонстрував усім охочим, як треба танцювати «Божевільні танці». Думаю, у гурту «Екліпс» з’явився новий фан.
Опинившись на сцені, Положинський по-хазяйськи заборонив світити йому прожектором в очі, а глядачам – куняти на лавках. Через п’ять хвилин всі присутні танцювали, стрибали та голосно співали разом із гуртом. «БН» стрибали і волали разом з усіма – дивитись на співаючого Положика і спокійно стояти на місці неможливо.
О десятій вечора на сцену вийшли мери Бучі та Тячіва, аби ще раз привітати із святом жителів та гостей міста. Після їх слів небо вибухнуло міріадами зірочок – святковий салют бризками розлився над Київською площею. Видовище дійсно вражає своєю красою та неповторністю. Овації, що залунали після салюту, було чутно, мабуть у Києві. Віват, Буча!
Концерт продовжився, проте для гурту “Тартак”, на жаль, було відведено не так вже й багато часу. Натовп не хотів їх відпускати і скандував: «Та-а-ртак!» та «Са-а-шко!», аж допоки нам не пообіцяли зіграти ще одну, останню пісню. Під час виконання «100%-ний плагіат» одна з фанаток спромоглася видертись на огорожу, і Положинському нічого не залишалося, як витягти її на сцену. Дівча скакало “вище даху”, а її сусідки намагались повторити трюк. На щастя, обійшлося без травм.
«Тартак» на сцені змінили «Леприконси» — прикольні дядьки-білоруси, котрі у перервах між піснями розповідали анекдоти та жартували.
Свято в Бучі відбулося. Сміття та порожніх пляшок, що валялись під ногами, було як завжди, багато, не зважаючи на урни та заклики до охайності. Проте, «Бучанські новини» запам’ятають цей день завдяки чудовому концерту, солодкій ваті, яку так і не довелося скуштувати, бризками салюту в нічному небі та посмішками людей, які гуляли святковим містом. Маю надію, ви також.
![Увеличить картинку]()
інші фото в галереї
Буча відсвяткувала 105-річницю Дня народження. Без затяжного похмілля, зате з солодкою ватою. Із року в рік святкування головного свята міста стає більш цікавішим та пристойним, і цей факт не може не радувати прогресивні уми. Інші нашу газету не читають.
Програма свята була солідною – нас розважали з раннього ранку до пізнього вечора. Через вранішній туман багато хто не захотів вилазити із затишних домівок, де можна попити чаю, дивлячись ранкові шоу. Проте ті, хто наважився, зміг подивитись виставку собак та повболівати за нашу футбольну команду ветеранів.
По вул. Комсомольська проводилась виставка творчих робіт вихованців та вчителів навчальних закладів Бучі – такий собі Бучанський Монмартр. Дивували око вишивка, картини, вироби із бісеру та композиції із різноманітних матеріалів. Тепер кожному зрозуміло, що із будь-чого, при наявності таланту і фантазії, можна створити шедевр.
На 12:00 була анонсована фінальна частина фестивалю «Київщина молода – нові імена 2006», проте у запрошеннях, які, скажу я вам, нелегко було дістати, зазначався інший час – 11:45. За чверть дванадцяту запрошені вишикувались біля виходу «Акваріуса», як піонери на лінійку. Пройшовши до зали і зайнявши місця, ми почали захопливо спостерігати, як проходять останні підготовки до виступу. Впродовж сорока хвилин гостей розважали: чіплянням плакату «Бучі – 105», який чомусь не хотів спокійно висіти на рекламному щиті одного із бучанських банків; вирівнюванням емблеми фестивалю, котра за задумом мусила висіти якраз по центру екрана, але чомусь перекошувалась, та загиналася; вмощуванням журі на своїх місцях та тренували махати повітряними кульками так, аби не затуляти телекамери. Нарешті норовливий плакат приборкали скотчем та вкрученими шурупами. «Бучанські новини» були трохи здивовані, чому не встигли облаштувати досі зал, але після почутого діалогу між організаторами:
- Когда вы закончите?
- Ну, щас, повесим Бучу, и всё… — всі питання щезли.
Перші сорок хвилин нам дуже сподобались.
Коли ж виступ врешті-решт почався, всі зітхнули з полегшенням, і налаштувались на цікаве шоу. Виконавці співали відомі шлягери на живо, а журі виставляли їм оцінки. Думка «БН» не завжди співпадала із думкою журі, а в деяких випадках була діаметрально протилежною. Але, як співав Висоцький: «Жираф большой – ему видней». Вдруге наші думки розійшлися, коли ми намагались зрозуміти, у що вдягнена одна з виконавиць – Ганна Ваха – у широкий ремінь, чи все ж-таки, у спідницю? Цієї загадки ми не розгадали до цих пір.
Глядачам було запропоновано обрати серед виконавців приз глядацьких симпатій. Кого оберуть, всі і так знали. На те вона і Буча, аби любити Ангеліну Данішевську.
О другій годині дня розпочалась офіційна частина свята – привітання від селищного (читай – міського) голови Анатолія Федорука та запрошених гостей. Ірпінь сором’язливо змовчав. Далі за розкладом були привітання та нагородження видатних жителів Бучі, а також найкращих працівників трудових колективів селища.
На п’яти найкращим працівникам наступали молоді естрадні виконавці, котрі розважали народ до 18:00. Народ у цей час їв, пив, скакав на батутах та катався на атракціонах. О 18:00 почався святковий гала-концерт, під час якого фіналістам фестивалю «Київщина молода — нові імена 2006» роздавали нагороди та дипломи. Наша бучанська зірочка дістала Гран-прі та приз глядацьких симпатій. Стримуючи сльози щастя, «БН» радо плескали в долоні.
Власне, концертна частина свята розпочалась. Публіку, яка вже почала потроху підтягуватись, розважали співаки та співачки, заслужені діячі культури та, навіть, народні артисти України. «А ета діскацека?» – запитала малеча, тикаючи пальцем у солідного дядечку на сцені, котрий співав романтичну пісню. - «Ні» — «А када будет діскацека?»
Пані Астрая заспівала нам своїх пісень та причарувала танцем з балетом, під час якого звабливо вигинала тіло, даючи зрозуміти кожному, що вона ще – о-го-го!
Ведучий довго не хотів відпускати Астраю, а вона – залишати сцену. У цей час, коли до виступу готувався бучанський «Екліпс», за лаштунками з’явився «Тартак». Сашко Положинський спілкувався з фанатами, пив воду і роздавав автографи. Під час виступу наших хлопців та їх чарівної вокалісти, Положик демонстрував усім охочим, як треба танцювати «Божевільні танці». Думаю, у гурту «Екліпс» з’явився новий фан.
Опинившись на сцені, Положинський по-хазяйськи заборонив світити йому прожектором в очі, а глядачам – куняти на лавках. Через п’ять хвилин всі присутні танцювали, стрибали та голосно співали разом із гуртом. «БН» стрибали і волали разом з усіма – дивитись на співаючого Положика і спокійно стояти на місці неможливо.
О десятій вечора на сцену вийшли мери Бучі та Тячіва, аби ще раз привітати із святом жителів та гостей міста. Після їх слів небо вибухнуло міріадами зірочок – святковий салют бризками розлився над Київською площею. Видовище дійсно вражає своєю красою та неповторністю. Овації, що залунали після салюту, було чутно, мабуть у Києві. Віват, Буча!
Концерт продовжився, проте для гурту “Тартак”, на жаль, було відведено не так вже й багато часу. Натовп не хотів їх відпускати і скандував: «Та-а-ртак!» та «Са-а-шко!», аж допоки нам не пообіцяли зіграти ще одну, останню пісню. Під час виконання «100%-ний плагіат» одна з фанаток спромоглася видертись на огорожу, і Положинському нічого не залишалося, як витягти її на сцену. Дівча скакало “вище даху”, а її сусідки намагались повторити трюк. На щастя, обійшлося без травм.
«Тартак» на сцені змінили «Леприконси» — прикольні дядьки-білоруси, котрі у перервах між піснями розповідали анекдоти та жартували.
Свято в Бучі відбулося. Сміття та порожніх пляшок, що валялись під ногами, було як завжди, багато, не зважаючи на урни та заклики до охайності. Проте, «Бучанські новини» запам’ятають цей день завдяки чудовому концерту, солодкій ваті, яку так і не довелося скуштувати, бризками салюту в нічному небі та посмішками людей, які гуляли святковим містом. Маю надію, ви також.
інші фото в галереї
