25 вересня, в Бучу, до храму Ікони Божої Матері «Почаївська», привезли Чудодійну Ікону. Святиня перебувала в місті впродовж 17 годин, і вранці, 26 вересня, її відвезли до Почаївського монастиря в супроводі церковнослужителів. Цілу ніч тривав молебень, а сотні прочан прийшли до церкви, щоб вклонитися та приложитися до образу Божої Матері, яка зцілює від тілесних та духовних хвороб. Перед цим, Ікона декілька днів перебувала в Києво-Печерській Лаврі. Зазвичай, такі святині виставляють лише в дуже великих храмах, які можуть відвідати тисячі прочан.
Але, завдяки докладеним зусиллям священика ієрея Віталія Караулі, подібне диво мали змогу побачити православні Київщини – жителі нашого міста.
Ікона Почаївської Божої Матері має свою глибоку історію. За переказами, в середині 16 століття, на Волині, неподалік від Почаєва, в помісті Орлі жила православна поміщиця Анна Гойська. Походила вона зі старовинного дворянського роду Козинських.
![]()
У ту пору, через Волинь проїжджав грецький митрополит Неофіт. У 1559 році він зупинився в маєтку Гойської, щоб перепочити. Аби віддячити за гостинність, митрополит на прощання благословив привітну господиню старовинною Іконою Богоматері з немовлям Ісусом на руках, яку привіз із собою з Константинополя. Свята ікона не відразу почала проявляти свою благодатну силу. Лише 30 років потому, люди почали помічати, що від неї йде якесь незвичайне світло. Остаточно переконалися в чудодійній силі ікони тоді, коли рідний брат поміщиці Пилип Козинський, сліпий від народження, звернувся з молитвою до Святої Богородиці та прозрів.
Після цього Анна Гойська не наважилася зберігати Ікону Богородиці вдома. Вона перенесла її на гору Почаївську та віддала в довічне зберігання ченцям, що жили в печерах. Пожертвувала кошти на будівництво Почаївського монастиря.
Пізніше, Ікона не раз проявляла свою Чудодійну силу – зцілювала та воскрешала людей, захищала місто від загарбників, рятувала життя його мешканців.
Наприклад, у 1607 році окремі татарські загони все ще робили набіги на Волинську землю. Один із них прибув до Почаєва. Татари помітили ченця. В надії здобути собі невільника, напали на нього, але, побачивши що це – старець, вдарили шаблею та обезголовили. Кажуть, що інок, взявши в руки свою відрублену голову, доніс її до монастиря, поклав перед Чудодійною іконою Богоматері й лише тоді помер.
![]()
А ось ще один випадок, який трапився в 1675 році. Султан Магомет IV вирішив помститися Польщі за недотримання Буджакського миру та за поразку військ при Хотині. Його військо пішло на Подолію, знищуючи все на своєму шляху. Дійшли й до Почаївського монастиря. Жителям міста не було звідки чекати порятунку. Тоді ігумен Йосип Добромирський переконав усіх звернутися до Заступниці. Після цього, вранці, над Свято-Троїцькою церквою з’явилася в незвичайному сяйві Цариця Небесна з небесними Янголами, що тримали оголені мечі на захист православного народу. Це побачили турки й почали пускати стріли в Пресвяту Богородицю. Але стріли поверталися, вражаючи тих, хто стріляв.
8 вересня 1773 року відбулася урочиста коронація Почаївської Ікони, тобто, формальне канонічне визнання її чудодійною.
Але, завдяки докладеним зусиллям священика ієрея Віталія Караулі, подібне диво мали змогу побачити православні Київщини – жителі нашого міста.
Ікона Почаївської Божої Матері має свою глибоку історію. За переказами, в середині 16 століття, на Волині, неподалік від Почаєва, в помісті Орлі жила православна поміщиця Анна Гойська. Походила вона зі старовинного дворянського роду Козинських.
У ту пору, через Волинь проїжджав грецький митрополит Неофіт. У 1559 році він зупинився в маєтку Гойської, щоб перепочити. Аби віддячити за гостинність, митрополит на прощання благословив привітну господиню старовинною Іконою Богоматері з немовлям Ісусом на руках, яку привіз із собою з Константинополя. Свята ікона не відразу почала проявляти свою благодатну силу. Лише 30 років потому, люди почали помічати, що від неї йде якесь незвичайне світло. Остаточно переконалися в чудодійній силі ікони тоді, коли рідний брат поміщиці Пилип Козинський, сліпий від народження, звернувся з молитвою до Святої Богородиці та прозрів.
Після цього Анна Гойська не наважилася зберігати Ікону Богородиці вдома. Вона перенесла її на гору Почаївську та віддала в довічне зберігання ченцям, що жили в печерах. Пожертвувала кошти на будівництво Почаївського монастиря.
Пізніше, Ікона не раз проявляла свою Чудодійну силу – зцілювала та воскрешала людей, захищала місто від загарбників, рятувала життя його мешканців.
Наприклад, у 1607 році окремі татарські загони все ще робили набіги на Волинську землю. Один із них прибув до Почаєва. Татари помітили ченця. В надії здобути собі невільника, напали на нього, але, побачивши що це – старець, вдарили шаблею та обезголовили. Кажуть, що інок, взявши в руки свою відрублену голову, доніс її до монастиря, поклав перед Чудодійною іконою Богоматері й лише тоді помер.
А ось ще один випадок, який трапився в 1675 році. Султан Магомет IV вирішив помститися Польщі за недотримання Буджакського миру та за поразку військ при Хотині. Його військо пішло на Подолію, знищуючи все на своєму шляху. Дійшли й до Почаївського монастиря. Жителям міста не було звідки чекати порятунку. Тоді ігумен Йосип Добромирський переконав усіх звернутися до Заступниці. Після цього, вранці, над Свято-Троїцькою церквою з’явилася в незвичайному сяйві Цариця Небесна з небесними Янголами, що тримали оголені мечі на захист православного народу. Це побачили турки й почали пускати стріли в Пресвяту Богородицю. Але стріли поверталися, вражаючи тих, хто стріляв.
8 вересня 1773 року відбулася урочиста коронація Почаївської Ікони, тобто, формальне канонічне визнання її чудодійною.
