До Бучанської міської ради надходить багато звернень громадян з проханням роз’яснити на яких підставах відбулося підвищення тарифів на теплопостачання та гарячу воду і ще деякі житлово-комунальні послуги. У минулому номері ми намагалися з’ясувати порядок формування тарифів самостійно, цього ж разу ми звернулися за більш компетентними роз’ясненнями до спеціаліста відділу комунального господарства при виконавчому комітеті Бучанської міської ради Леоніда КОЛОСОВСЬКОГО. І він нас повідомив, що нові тарифи на теплопостачання та гарячу воду введено, відповідно до “Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду”, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 р. №191, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 02.11.2000р. за №776/4997, та Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006р.
Про що йдеться?
Структура двоставкового тарифу:
З метою зменшення фінансового навантаження на споживачів в опалювальний період та скорочення збитків підприємства в умовах значних коливань попиту на послуги теплопостачання упродовж року шляхом наближення доходів від реалізації теплової енергії та послуг централізованого теплопостачання до витрат підприємства, створення засад для підвищення якості безперебійного теплопостачання споживачів та на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 229-р, в Бучі застосовується двоставковий тариф на послуги з централізованого теплопостачання.
Такий тариф широко застосовується в європейських країнах, а в Україні його запровадили і успішно користуються вже у 13 обласних центрах (у Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку, Луганську, Львові, Миколаєві та ін.)
Двоставковий тариф складається з умовно-постійної (абонентської плати) і умовно-змінної частин витрат теплопостачальних підприємств і виконавців послуг.
У витратах підприємства умовно-постійна частина становить – 44,9%, а умовно-змінна – 55,1%.
1. До умовно-постійної частини тарифу на теплопостачання відносяться витрати на відрахування податків у бюджет, нормативні витрати води на підживлення теплових мереж, ремонт теплового обладнання, амортизаційні відрахування, заробітна плата. Ця частина витрат пов’язана з необхідністю підтримки в робочому стані джерел теплової енергії і теплопостачальних установок (ЦТП, бойлерні, теплові вводи, теплові мережі та котельні) для забезпечення споживачів якісною тепловою енергією при будь-якій температурі зовнішнього повітря. Вона не залежить від кількості відпущеної теплової енергії і тому не підлягає перерахунку.
Запровадження постійної частини тарифу забезпечує рівномірне фінансування капітального ремонту й оновлення обладнання котелень і теплових мереж. Права споживачів при цьому не порушуються, вони відшкодовують економічно обґрунтовані витрати підприємств теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Плата цієї частини тарифу нараховується споживачам щомісячно впродовж року (12 місяців) і скдладає 2 грн. 26 коп.
У цій частині, простіше кажучи, йдеться про, так би мовити, абонплату.
2. Умовно-змінна частина витрат — це плата за фактичну кількість спожитої теплової енергії, що визначається приладом обліку (тепловим лічильником) або розрахунковим методом при його відсутності.
Основу цієї частини тарифу складають витрати на паливо та електроенергію, необхідні для виробництва і транспортування теплової енергії. Кошти спрямовуються підприємством на оплату за паливо, спожите для виробництва теплової енергії, електроенергію, затрачену на транспортування тепла, розрахунки за покупну теплову енергію.
При зниженні споживання тепла споживач сплачує за фактично спожиту теплову енергію іповинен бути зацікавлений в її економії.
Оплата цієї частини тарифу справляється споживачем протягом опалювального сезону і її ціна становить 4 грн. 26 коп. (у сумі маємо цифру 6 грн. 52 коп. і вона сплачується лише протягом опалювального сезону – Авт. )
Таким чином, оплата умовно-постійної частини тарифу (абонентської плати) не є оплатою за окрему послугу, тому що обидві частини тарифу безпосередньо пов’язані з наданням послуг з опалення і є складовими собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. А 70% від загальної суми тарифу ? це вартість енергоносіїв, тобто газу, що спалюється для підігріву води та електроенергії, яка використовується для роботи системи теплопостачання та інших технологічних процесів.
Отже, переходимо до головного. Чому виходить така висока ціна? Справа у тому, що останній раз ціни на теплопостачання в регіоні були затверджені ще у 2007 році. Він розраховувався так само і його загальна вартість складала 3 грн. 42 коп. Це при ціні на газ в 2007 році ? 571 грн. за 1000 куб. м., а 1 кВ/год електроенергії ? 306 грн. Та й інші показники при розрахунках відповідно теж були меншими.
В 2008 році ціни на енергоносії значно зросли. І на початок 2009 року ця ціна мала цифру 872 грн. (зберігається і сьогодні). Ціна ж електроенергії зросла із 2007 року взагалі на 90,3%. (звісно, ціна електроенергії не така відчутна у складовій тарифу, як ціна на газ).
У зв’язку з тим, що мешканцям Бучі та міським підприємствам надають послуги з теплопостачання та гарячої води три теплопостачальники, незначною мірою відрізняються і цифри в квитанціях на оплату. В першу чергу це пов’язано із станом обладнання на якому працюють теплопостачальники. На різних підприємствах різні котли, різна потужність, різний ККД (коефіцієнт корисної дії) і т.д. Також це пов’язано із різною протяжністю мереж. Наприклад, у «Теплокомунсервісі» найнижчий тариф, і це тому, що з тих 11 бучанських котелень, які підприємство обслуговує, 80% ? це мінікотельні. Відповідно витрати на одиницю теплової енергії значно нижчі за такі самі витрати на котельнях, де протяжність мереж від котельні до споживача буває і більше 1 км.
Наостанок, також повідомляємо, що при визначені плати пільговим категоріям споживачів, пільги нараховуються згідно із чинним законодавством, як на абонентську плату, так і за фактичне споживання.
Малозабезпечені верстви населення відповідно до чинного законодавства будуть здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги у межах 15%-20% від доходу члена сім’ї після оформлення субсидії.
Про що йдеться?
Структура двоставкового тарифу:
З метою зменшення фінансового навантаження на споживачів в опалювальний період та скорочення збитків підприємства в умовах значних коливань попиту на послуги теплопостачання упродовж року шляхом наближення доходів від реалізації теплової енергії та послуг централізованого теплопостачання до витрат підприємства, створення засад для підвищення якості безперебійного теплопостачання споживачів та на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. № 229-р, в Бучі застосовується двоставковий тариф на послуги з централізованого теплопостачання.
Такий тариф широко застосовується в європейських країнах, а в Україні його запровадили і успішно користуються вже у 13 обласних центрах (у Тернополі, Івано-Франківську, Луцьку, Луганську, Львові, Миколаєві та ін.)
Двоставковий тариф складається з умовно-постійної (абонентської плати) і умовно-змінної частин витрат теплопостачальних підприємств і виконавців послуг.
У витратах підприємства умовно-постійна частина становить – 44,9%, а умовно-змінна – 55,1%.
1. До умовно-постійної частини тарифу на теплопостачання відносяться витрати на відрахування податків у бюджет, нормативні витрати води на підживлення теплових мереж, ремонт теплового обладнання, амортизаційні відрахування, заробітна плата. Ця частина витрат пов’язана з необхідністю підтримки в робочому стані джерел теплової енергії і теплопостачальних установок (ЦТП, бойлерні, теплові вводи, теплові мережі та котельні) для забезпечення споживачів якісною тепловою енергією при будь-якій температурі зовнішнього повітря. Вона не залежить від кількості відпущеної теплової енергії і тому не підлягає перерахунку.
Запровадження постійної частини тарифу забезпечує рівномірне фінансування капітального ремонту й оновлення обладнання котелень і теплових мереж. Права споживачів при цьому не порушуються, вони відшкодовують економічно обґрунтовані витрати підприємств теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Плата цієї частини тарифу нараховується споживачам щомісячно впродовж року (12 місяців) і скдладає 2 грн. 26 коп.
У цій частині, простіше кажучи, йдеться про, так би мовити, абонплату.
2. Умовно-змінна частина витрат — це плата за фактичну кількість спожитої теплової енергії, що визначається приладом обліку (тепловим лічильником) або розрахунковим методом при його відсутності.
Основу цієї частини тарифу складають витрати на паливо та електроенергію, необхідні для виробництва і транспортування теплової енергії. Кошти спрямовуються підприємством на оплату за паливо, спожите для виробництва теплової енергії, електроенергію, затрачену на транспортування тепла, розрахунки за покупну теплову енергію.
При зниженні споживання тепла споживач сплачує за фактично спожиту теплову енергію іповинен бути зацікавлений в її економії.
Оплата цієї частини тарифу справляється споживачем протягом опалювального сезону і її ціна становить 4 грн. 26 коп. (у сумі маємо цифру 6 грн. 52 коп. і вона сплачується лише протягом опалювального сезону – Авт. )
Таким чином, оплата умовно-постійної частини тарифу (абонентської плати) не є оплатою за окрему послугу, тому що обидві частини тарифу безпосередньо пов’язані з наданням послуг з опалення і є складовими собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. А 70% від загальної суми тарифу ? це вартість енергоносіїв, тобто газу, що спалюється для підігріву води та електроенергії, яка використовується для роботи системи теплопостачання та інших технологічних процесів.
Отже, переходимо до головного. Чому виходить така висока ціна? Справа у тому, що останній раз ціни на теплопостачання в регіоні були затверджені ще у 2007 році. Він розраховувався так само і його загальна вартість складала 3 грн. 42 коп. Це при ціні на газ в 2007 році ? 571 грн. за 1000 куб. м., а 1 кВ/год електроенергії ? 306 грн. Та й інші показники при розрахунках відповідно теж були меншими.
В 2008 році ціни на енергоносії значно зросли. І на початок 2009 року ця ціна мала цифру 872 грн. (зберігається і сьогодні). Ціна ж електроенергії зросла із 2007 року взагалі на 90,3%. (звісно, ціна електроенергії не така відчутна у складовій тарифу, як ціна на газ).
У зв’язку з тим, що мешканцям Бучі та міським підприємствам надають послуги з теплопостачання та гарячої води три теплопостачальники, незначною мірою відрізняються і цифри в квитанціях на оплату. В першу чергу це пов’язано із станом обладнання на якому працюють теплопостачальники. На різних підприємствах різні котли, різна потужність, різний ККД (коефіцієнт корисної дії) і т.д. Також це пов’язано із різною протяжністю мереж. Наприклад, у «Теплокомунсервісі» найнижчий тариф, і це тому, що з тих 11 бучанських котелень, які підприємство обслуговує, 80% ? це мінікотельні. Відповідно витрати на одиницю теплової енергії значно нижчі за такі самі витрати на котельнях, де протяжність мереж від котельні до споживача буває і більше 1 км.
Наостанок, також повідомляємо, що при визначені плати пільговим категоріям споживачів, пільги нараховуються згідно із чинним законодавством, як на абонентську плату, так і за фактичне споживання.
Малозабезпечені верстви населення відповідно до чинного законодавства будуть здійснювати оплату за житлово-комунальні послуги у межах 15%-20% від доходу члена сім’ї після оформлення субсидії.
