Вже традиційно юні спортсмени спортклубу «Санчін» влітку масово (до 60-ти чоловік дорослих і малих) від’їжджають до моря в наметове містечко. Навіщо ж для дітей такі важкі, в порівнянні з домашніми, умови? Без цивілізації? З мінімальною кількістю мобільного зв’язку? З сотнею забутих «піонерських» змагань, завдань та тренувань? Все це не тільки перевіряє, а й гартує дух, освіжає мозок і зміцнює тіло для подальшого буденного сьогодення. Щоб пізніше легше було переносити випробування тренуваннями, семінарами та змаганнями. І, звичайно, щоб рости дружними та здоровими. Адже давно пройшла пора літніх таборів. А вони так потрібні теперішнім кволим дитячим організмам…
Всі, навіть бувалі бійці, їхали з острахом і хвилюванням - що ж цього разу приготували наставники-інструктори? Чи зміниться колір клубних футболок і чи залишаться «галстуки» жовто-блакитними? А чи впораються з завданнями? А де житимуть, і куди йтимуть в походи цього разу? Літо цього року провели поблизу Балаклави, мис Айя («агіос» - святий; державний природничий заповідник).
А почалося все з катера. Потім освоїли «домівки». Страшно жити в наметах? Тільки перших пів години. А втім здійснюється мріє кожної дитини про власну хатинку, про життя Робінзона… І одразу – підготовка до святкування Івана Купала. Це вже також традиція. Дівчата плетуть вінок – надій. Хлопці готують вогнище. З рук у руки передають свічу-мрій, щоб об’єднати спільне бажання змінити себе та світ на краще. Далі… очищення вогнем (стрибають парами, щоб життям йти з друзями-побратимами) та водою, щоб змити все лихе перед добрими справами.
Кожин день відкривав щось нове і цікаве. Наприклад, походи, купання в гротах, конкурс малюнку на камінні, конкурс повітряних кульок – кожен знаходив для себе цікаву роботу.
Всі, навіть бувалі бійці, їхали з острахом і хвилюванням - що ж цього разу приготували наставники-інструктори? Чи зміниться колір клубних футболок і чи залишаться «галстуки» жовто-блакитними? А чи впораються з завданнями? А де житимуть, і куди йтимуть в походи цього разу? Літо цього року провели поблизу Балаклави, мис Айя («агіос» - святий; державний природничий заповідник).
А почалося все з катера. Потім освоїли «домівки». Страшно жити в наметах? Тільки перших пів години. А втім здійснюється мріє кожної дитини про власну хатинку, про життя Робінзона… І одразу – підготовка до святкування Івана Купала. Це вже також традиція. Дівчата плетуть вінок – надій. Хлопці готують вогнище. З рук у руки передають свічу-мрій, щоб об’єднати спільне бажання змінити себе та світ на краще. Далі… очищення вогнем (стрибають парами, щоб життям йти з друзями-побратимами) та водою, щоб змити все лихе перед добрими справами.
Кожин день відкривав щось нове і цікаве. Наприклад, походи, купання в гротах, конкурс малюнку на камінні, конкурс повітряних кульок – кожен знаходив для себе цікаву роботу.
Приєднуйтеся до нас наступного літа.