Гаряча лінія ОДПІ: Питання про оподаткування доходів

Чи включаються до доходів внески до статутного фонду, державна реєстрація яких не проведена?

Відповідно до ст. 4 Закону України від 15.05.03 N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" (зі змінами та доповненнями, далі – Закон N 755) державна реєстрація юридичних осіб – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб включає, зокрема, внесення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру. Зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.Відповідно до ст. 17 Закону N 755 відомості про юридичну особу включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи як дані про розмір статутного капіталу (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного капіталу (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.10 N 2755-VI (зі змінами та доповненнями, далі – Податковий кодекс) вартість товарів, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоду, як інші доходи враховуються у складі доходів при обчисленні об'єкта оподаткування.Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи (пп. 136.1.3 п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу).При цьому прямі інвестиції – це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою (пп. б) пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).
Таким чином, якщо збільшення статутного капіталу не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, то отримані грошові кошти (вартість товарно-матеріальні цінностей, визначена на рівні не нижче звичайних цін) вважатимуться для платника податку безповоротною фінансовою допомогою (безоплатно отриманими) та відповідно включаються до доходів такого платника, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Фізична особа — СПД надає нерезидентам послуги у сфері інформатизації. Чи зобов'язана така особа з 1 січня 2012 року реєструватися платником податку на додану вартість, якщо вони за останні 12 календарних місяців перевищила 300 000 гривень оподатковуваних операцій?

Починаючи з 1 січня 2012 року відповідно до пп. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 р. І Податкового кодексу України від 02.12.10 N 2755-VI (далі — Кодекс) для цілей розділу V цього Кодексу платником ПДВ може бути фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб — підприємців, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, та фізичних осіб — підприємців, визначених у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, якими застосовується ставка єдиного податку у розмірі 5 відсотків, за винятком фізичних осіб — підприємців, визначених у підпункті 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, які здійснюють постачання послуг (робіт) платникам податку на додану вартість і обсяг такого постачання за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує обсяг, визначений пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу), та/або ввозить товари на митну територію України. Пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.При цьому згідно із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.11 N 41 (далі — Порядок N 41), до загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, включаються:— операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів;— операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;— операції, які звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V Кодексу, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди). Відповідно до пункту 186.3 статті 186 Кодексу місцем постачання послуг, перелічених у зазначеному пункті, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або — у разі відсутності такого місця — місце постійного чи переважного його проживання. Вказана норма поширюється, зокрема, на операції з надання послуг, перелічених в підпункті "в" зазначеного пункту, а саме: консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Враховуючи зазначене, у разі якщо отримувач послуг, визначених в підпункті "в" пункту 186.3 статті 186 Кодексу, в тому числі послуг у сфері інформатизації, — нерезидент зареєстрований за межами митної території України, такі операції не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Згідно з Порядком N 41 операції з постачання послуг за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V Кодексу за межами митної території України, не включаються до загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню. Таким чином, фізична особа — СПД, яка надає нерезидентам послуги у сфері інформатизації та за останні 12 календарних місяців перевищила 300 000 гривень оподатковуваних операцій, з 1 січня 2012 року не зобов'язана реєструватися платником податку на додану вартість.

Як оформити запит на публічну інформацію?

Згідно з Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.11 N 2939-VI (далі — Закон N 2939) публічною інформацією — є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень. Для реалізації права кожного на доступ до публічної інформації, яка знаходиться у володінні податкової інспекції створено всі умови для кваліфікованого, повного та своєчасного отримання інформації. Фізичні, юридичні особи та об'єднання громадян можуть звернутися до ДПІ із запитом на інформацію в зручній для них формі: усній, письмовій чи в інший спосіб


Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації — Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Слід пам'ятати, що письмовий запит на інформацію подається за затвердженими формами або у довільній формі. При цьому відповідно до ст. 19 Закону N 2939 необхідно вказати:
1) ім'я та прізвище, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер телефону;
2) яку інформацію запитувач хотів би отримати (вид, назва, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит).
Запит засвідчується підписом заявника та ставиться дата звернення. Отже, згідно із зазначеними нормами Закону, анонімні звернення з проханням надання інформації із посиланням на статті Закону України "Про доступ до публічної інформації" розгляду не підлягають.

За період функціонування забезпечення доступу до публічної інформації Ірпінської ОДПІ Київської області ДПС у 2012 році надійшло 5 запитів про надання інформації, із них всі письмово, 1 від фізичних осіб та 4 від юридичних осіб. Досить часто посилаючись на норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" запитувачі інформації звертаються до податкових органів з проханням надати інформацію про податкову звітність своїх контрагентів.
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 4 ст. 10 зазначеного Закону кожна особа має право на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів. А це означає, що у разі, якщо інформація про інших осіб все-таки необхідна особі для реалізації своїх прав та законних інтересів, то з метою отримання запитувачем права доступу до такої інформації необхідно звертатися до суду.

У січні 2012 року приватний підприємець подав заяву на другу групу платників єдиного податку, але не планує здійснювати підприємницьку діяльність протягом 2012 року. Чи повинен приватний підприємець сплачувати єдиний податок у звітному році?

Так, повинен. Згідно із п. 295.1 ст. 295 р. XIV Податкового кодексу України від 02.12.10 N 2755-VI (далі — Кодекс) платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється органами державної податкової служби на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності (п. 295.2 ст. 295 Кодексу).
При цьому пунктом 295.6 статті 295 Кодексу передбачено, що суми єдиного податку, сплачені відповідно до абзацу другого пункту 295.1 і пункту 295.5 цієї статті, підлягають зарахуванню в рахунок майбутніх платежів з цього податку за заявою платника єдиного податку. Помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до п. 295.8 ст. 295 Кодексу у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов'язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому до органу державної податкової служби подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з припиненням провадження господарської діяльності.

Чи необхідно вносити зміни до свідоцтва підприємця — платника єдиного податку третьої групи при зміні видів діяльності за КВЕД ДК 009:2005 в Єдиному державному реєстрі на аналогічні види діяльності за КВЕД ДК 009:2010?

Пунктом 299.12 ст. 299 Податкового кодексу передбачено, що до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в день подання платником єдиного податку заяви органом ДПС вносяться зміни, зокрема, щодо видів господарської діяльності.Враховуючи зміни, внесені наказом № 530, з 31.12.2012 р. КВЕД ДК 009:2005 втратить чинність.

Порядок державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначено Законом № 755, відповідно до якого для проведення державної реєстрації змін до відомостей про фізичну особу — підприємця така особа подає державному реєстратору особисто (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) перелік документів згідно зі ст. 45 цього Закону. Відповідно до п. 298.5 ст. 298 Податкового кодексу у разі зміни видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Таким чином, підприємець — платник єдиного податку при зміні в Єдиному державному реєстрі видів діяльності за КВЕД ДК 009:2005 на аналогічні види діяльності за КВЕД ДК 009:2010 повинен подати до органу ДПС заяву про внесення змін щодо видів діяльності до свідоцтва платника єдиного податку. Нормами Податкового кодексу не визначено конкретного терміну подання заяви про внесення змін до видів діяльності безпосередньо фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку третьої групи. Тобто якщо фізична особа — підприємець — платник єдиного податку третьої групи бажає внести зміни до раніше виданого свідоцтва платника єдиного податку в частині видів господарської діяльності, то вона подає заяву за формою, затвердженою наказом № 1675. При цьому рішення щодо термінів подання зазначеної заяви приймається фізичною особою — підприємцем — платником єдиного податку третьої групи самостійно.

Чи має право платник єдиного податку другої групи продавати товар юридичній особі?

Згідно з пп. 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу платники єдиного податку другої групи — це фізичні особи — підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умов, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб, обсяг доходу не перевищує 1 000 000 грн. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб — підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005).
Такі фізичні особи — підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для третьої групи.Таким чином, платники єдиного податку другої групи не мають права здійснювати господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, юридичним особам — неплатникам єдиного податку, проте обмеження продажу товарів платниками єдиного податку другої групи юридичним особам законодавтвом не передбачено.

Чи враховує фізична особа-підприємець працівників, яких залучає до виконання робіт по цивільно-правових договорах до загальної кількості осіб, що перебувають з ним в трудових відносинах?

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) однією з умов застосування спрощеної системи оподаткування є:
- для платників єдиного податку першої групи — не використання праці найманих осіб;
- для платників єдиного податку другої групи — не використання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
- для платників єдиного податку третьої групи — не використання праці найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб.
У разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, такі платники єдиного податку зобов'язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення, перейти на сплату інших податків і зборів (пп. 6 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).

Статтею 46 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV зі змінами та доповненнями передбачено, що підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їх праці. Договори з громадянами на використання їх праці укладаються за трудовими або цивільно-правовими договорами.

Згідно із ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV зі змінами та доповненнями (далі — ЦКУ) договір — домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Цивільно-правовий договір (договір підряду, доручення тощо) — це угода між громадянином і підприємством або підприємцем, предметом якої є виконання фізичною особою певної роботи, спрямованої на досягнення конкретного результату. За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ). Тобто за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, який визначається після закінчення роботи і оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких і здійснюється виплата винагороди. Враховуючи зазначене, якщо фізична особа - підприємець — платник єдиного податку укладає договір, який передбачає оплату процесу праці, тобто містить ознаки трудового договору, то такий платник єдиного податку враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з ними в трудових відносинах.
Якщо укладений договір відповідає нормам договору підряду, то фізична особа — підприємець — платник єдиного податку не враховує працівників, яких залучає за таким договором, до загальної кількості осіб, що перебувають з нею в трудових відносинах.