23-24 серпня, у суботу та неділю, центр міста заполонили яскраві сонячні промені, національні кольори, вишиванки та мелодії пісень, які дорогі серцям всіх поколінь українців. Буча вже 23-й раз радісно відзначала День Державного Прапора та День Незалежності України.
![]()
О 9-й годині ранку 23 серпня на Київській площі формувалися ряди юнаків і дівчат, які розгорнули велетенські прапори України та міста Буча. До урочистої ходи вздовж центральної вулиці Енергетиків приєднувалися все нові й нові учасники, багато хто з сім’ями. Око милували усміхнені обличчя, святкове вбрання чоловіків, жінок і дітей, їхній гарний настрій. Особливо вирізнялися національними вбраннями медики, вчителі, працівники соціальних служб, наставники та вихованці Школи мистецтв. Дехто був вдягнений за офісним дрескодом – блузи та спідниці – але й їхні очі віддзеркалювали радість національного свята, яка подібно морській хвилі передавалася від серця до серця. В сквері Тараса Шевченка, куди прямувала святкова хода, вже все було готове до урочистостей. Там теж зібралися групи городян у вишиванках. Всі поздоровляли один одного зі святом, потискали руки, жваво спілкувалися. Над всім центром Бучі витало загальне піднесення – це наше спільне Свято. Наша Незалежність об’єднує всіх нас воєдино.
![]()
![]()
![]()
Священик отець Микола також привітав городян зі святом і звершив молитву. Звертаючись до присутніх, він сказав: «Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми святкуємо свято нашого прапора – барвистого прапора, який нам нагадує нашу природу. Це синє небо нашої Батьківщини і золото наших пшеничних ланів. Та жовтий колір, крім того, ще є символом мудрості, а синій є символом благочестя і чистоти. Нам дуже потрібна мудрість, особливо та мудрість, яку Бог дав Давиду для перемоги над Голіафом. Адже Давид переміг набагато сильнішого від себе. Так само і нам сьогодні потрібна мудрість та духовна сила заради перемоги. І ми переможемо! Тому що в цей важкий час ми об’єдналися, ми допомагаємо нашій армії, і ми також допомагаємо один одному. А це значить, що нас ніхто не зможе здолати. Просимо Бога, щоб Він дав нам міцності, терпіння, мужності для одержання перемоги і подальших успіхів у розбудові нашої Української Держави».
Цими святковими днями городяни охоче ділилися про особисте
сприйняття державних символів та Незалежності України.
![]()
Сергій:
– Прапор та гімн – це не просто державні символи, це символи всієї нації та кожного громадянина. Я сам родом з Чернігівщини, мій батько росіянин, а матір – українка. Вона вчитель української мови та літератури. Моя національна свідомість починалася з сім’ї і школи. Адже в 1990 році, коли мені було 5 років, я чув українські вірші вдома, а потім в школі. Для моєї доньки я також прагну бути навчителем патріотизму.
Катерина:
– Радісно святкую щороку, навіть сукню підібрала блакитну – під колір прапора. Хоча з роками відчуваю гіркоту – хотілося б більше досягнень, більше реалізації тих мрій, які ми мали в 1990 році. Як молода ще пенсіонерка, хотіла б бути більше затребуваною, бо маю енергію і досвід.
Віктор та Ірина:
– Незалежність нашої країни ми усвідомлювали завжди, але тільки сьогодні відчули духовне піднесення, коли дивилися парад. Ми відчули особливу гордість за Україну в цей важкий час. Це був пік того, що відбувалося за останні півроку від Майдану. На 23-тому році державності відбулося наше народження в муках і крові. І цьому сприяли справжні герої України. Ми завжди усвідомлювали себе українцями, і це йде від батьків.
![]()
Олександр:
– Чому у нас з донечкою на возику прикріплений такий великий прапор? Це наша реліквія – він у нас уже 15 років, і ми святкуємо з ним Незалежність і не тільки.
Я народився 1980 року, тому ще маю пам’ять іншої реальності. А от моїм двом дітям буде легше усвідомлювати себе повноцінними громадянами України. Особисто я під час Помаранчевої революції вперше усвідомив, що країну треба перебудовувати, будувати по-новому. Нинішній рік дуже сильно просунув країну вперед до зміцнення суверенітету єдиної, багатої України. На роботі у нас молодий колектив, і я помічаю позитивні переміни в менталітеті моїх колег. Хоча були часи, коли ми дуже багато сперечалися. А зараз ми дуже помітно стали європейською країною.
![]()
Кирило Куценко: (на фото зліва)
– Незалежність – це цілісність нашої України. Це поняття стало моїм власним, коли окупанти полізли на Крим, а потім на Донбас. Незалежність – це те, що треба захищати, як колись захищали країну наші діди і батьки.
У поїздках в зону АТО мені доводиться спілкуватися з місцевими жителями, так у них погляди на державу 50:50. Одна половина, навіть будучи українцями, не називають себе українцями, а жителями. Такі люди настільки інформативно зомбовані, що на них не діють ніякі аргументи. Вони вірять у блага, які їм обіцяє Росія. А інша половина активно допомагає Національній гвардії і раді нашій допомозі.
Ганна:
– Ми не можемо бути повністю незалежними, тому що ми всі залежні від Бога. Те, що ми маємо зараз, це випробування. Коли подивитися навколо, то помічаєш, що наші люди дуже змінилися. З’явилося жертовне ставлення до рідного краю, бажання захищати його. Треба, щоб нове покоління формувалося на новому, морально здоровому підґрунті, без брехні та лукавства. Нам всім необхідні Божі благословення в житті.
![]()
![]()
![]()
Нашій Батьківщині бажаємо миру, а Бучі – добробуту.
На Київській площі 24 серпня під звуки концерту навколо столів з папером і олівцями зібралися діти з батьками, які залюбки малювали на тему Незалежності з думкою про наших бійців, які воюють на сході України.
![]()
Молода мама з дитиною:
– Ми малюємо сонце, деревце, тата і що він любить Україну, як справжній патріот. Ми побачили столи і навколо них багато діточок, підійшли, і нам запропонували прийняти участь. Куди йдуть ці малюнки? Відбираються найкращі малюнки для солдатів. Для мене Незалежність України означає, що цінується життя кожної людини. Кожен може висловити свою думки, і за це його ніхто не буде карати. Хоча в нашій країні бути українцем завжди вимагало особистої мужності.
![]()
Юля Колосовська:
– Тут ми з дітьми малюємо для воїнів АТО. Я директор благодійного фонду «Діти – майбутнє країни». Бучанська міська рада нам допомагає і підтримує цю ініціативу. Кожна дитина підписує малюнок своїм іменем та вказує свій вік. Ті, хто вміє писати, пишуть звертання до воїнів а то й листи. Наприклад, «Я люблю Україну», «Україна єдина», «Слава Україні! Героям слава», «Повертайтесь живі-здорові». Всі дитячі роботи виконані з любов’ю, вони радісні і щасливі, немає жодного похмурого малюнку. Для мене особисто, усвідомлення нашої незалежності стало реальним з часу Майдану Гідності. Все ж таки до цього Україна була дещо роз’єднаною – на схід і захід. Та зараз все більше людей усвідомлює нашу єдність, і це дуже гарно. Особливо це важливо для людей в Донецькій області, де я народилася. В цей День Незалежності я відчуваю гордість до своєї країни і пишаюся нею. Коли людина починає турбуватися за країну, діяти за сумлінням, а не за гроші, вона перестає бути просто жителем, а стає громадянином.
Урочиста хода містом
О 9-й годині ранку 23 серпня на Київській площі формувалися ряди юнаків і дівчат, які розгорнули велетенські прапори України та міста Буча. До урочистої ходи вздовж центральної вулиці Енергетиків приєднувалися все нові й нові учасники, багато хто з сім’ями. Око милували усміхнені обличчя, святкове вбрання чоловіків, жінок і дітей, їхній гарний настрій. Особливо вирізнялися національними вбраннями медики, вчителі, працівники соціальних служб, наставники та вихованці Школи мистецтв. Дехто був вдягнений за офісним дрескодом – блузи та спідниці – але й їхні очі віддзеркалювали радість національного свята, яка подібно морській хвилі передавалася від серця до серця. В сквері Тараса Шевченка, куди прямувала святкова хода, вже все було готове до урочистостей. Там теж зібралися групи городян у вишиванках. Всі поздоровляли один одного зі святом, потискали руки, жваво спілкувалися. Над всім центром Бучі витало загальне піднесення – це наше спільне Свято. Наша Незалежність об’єднує всіх нас воєдино.
У привітальному слові заступник міського голови Лариса Матюшенко зазначила, що нас вже вкотре об’єднує наш державний прапор, який ми високо піднімаємо під звуки Державного гімну. «Ми щасливі, – сказала вона, – з того, що живемо в такій прекрасній державі з її прекрасними державними символами. І той біль, той спільний сум, який переживає сьогодні країна, насправді ще більше об’єднує нас воєдино, як націю. Якщо раніше українці під жовто-блакитними прапорами йшли на здобуття спортивних і творчих перемог, представляли свою державу у світі, то сьогодні ці прапори майорять над танками і БТР. Та ми твердо переконані, що ми єдині, бо ми – українці. Хоча наша національна доля дістається нам дорогою ціною, нас об’єднують в боротьбі наші національні символи – прапор, гімн і герб. Я вірю в світле майбутнє нашої країни. Я вірю, що дуже скоро ми зможемо реалізувати перспективи, які має Україна. Всі наші досягнення здійсняться під прапором України. Вітаю вас зі святом. Слава Україні!» У відповідь велелюдним відгуком пролунали слова: «Героям слава!»
Священик отець Микола також привітав городян зі святом і звершив молитву. Звертаючись до присутніх, він сказав: «Дорогі брати і сестри! Сьогодні ми святкуємо свято нашого прапора – барвистого прапора, який нам нагадує нашу природу. Це синє небо нашої Батьківщини і золото наших пшеничних ланів. Та жовтий колір, крім того, ще є символом мудрості, а синій є символом благочестя і чистоти. Нам дуже потрібна мудрість, особливо та мудрість, яку Бог дав Давиду для перемоги над Голіафом. Адже Давид переміг набагато сильнішого від себе. Так само і нам сьогодні потрібна мудрість та духовна сила заради перемоги. І ми переможемо! Тому що в цей важкий час ми об’єдналися, ми допомагаємо нашій армії, і ми також допомагаємо один одному. А це значить, що нас ніхто не зможе здолати. Просимо Бога, щоб Він дав нам міцності, терпіння, мужності для одержання перемоги і подальших успіхів у розбудові нашої Української Держави».Цими святковими днями городяни охоче ділилися про особисте
сприйняття державних символів та Незалежності України.
Сергій:– Прапор та гімн – це не просто державні символи, це символи всієї нації та кожного громадянина. Я сам родом з Чернігівщини, мій батько росіянин, а матір – українка. Вона вчитель української мови та літератури. Моя національна свідомість починалася з сім’ї і школи. Адже в 1990 році, коли мені було 5 років, я чув українські вірші вдома, а потім в школі. Для моєї доньки я також прагну бути навчителем патріотизму.
Катерина:
– Радісно святкую щороку, навіть сукню підібрала блакитну – під колір прапора. Хоча з роками відчуваю гіркоту – хотілося б більше досягнень, більше реалізації тих мрій, які ми мали в 1990 році. Як молода ще пенсіонерка, хотіла б бути більше затребуваною, бо маю енергію і досвід.
Віктор та Ірина:
– Незалежність нашої країни ми усвідомлювали завжди, але тільки сьогодні відчули духовне піднесення, коли дивилися парад. Ми відчули особливу гордість за Україну в цей важкий час. Це був пік того, що відбувалося за останні півроку від Майдану. На 23-тому році державності відбулося наше народження в муках і крові. І цьому сприяли справжні герої України. Ми завжди усвідомлювали себе українцями, і це йде від батьків.
Олександр:– Чому у нас з донечкою на возику прикріплений такий великий прапор? Це наша реліквія – він у нас уже 15 років, і ми святкуємо з ним Незалежність і не тільки.
Я народився 1980 року, тому ще маю пам’ять іншої реальності. А от моїм двом дітям буде легше усвідомлювати себе повноцінними громадянами України. Особисто я під час Помаранчевої революції вперше усвідомив, що країну треба перебудовувати, будувати по-новому. Нинішній рік дуже сильно просунув країну вперед до зміцнення суверенітету єдиної, багатої України. На роботі у нас молодий колектив, і я помічаю позитивні переміни в менталітеті моїх колег. Хоча були часи, коли ми дуже багато сперечалися. А зараз ми дуже помітно стали європейською країною.
Кирило Куценко: (на фото зліва)– Незалежність – це цілісність нашої України. Це поняття стало моїм власним, коли окупанти полізли на Крим, а потім на Донбас. Незалежність – це те, що треба захищати, як колись захищали країну наші діди і батьки.
У поїздках в зону АТО мені доводиться спілкуватися з місцевими жителями, так у них погляди на державу 50:50. Одна половина, навіть будучи українцями, не називають себе українцями, а жителями. Такі люди настільки інформативно зомбовані, що на них не діють ніякі аргументи. Вони вірять у блага, які їм обіцяє Росія. А інша половина активно допомагає Національній гвардії і раді нашій допомозі.
Ганна:
– Ми не можемо бути повністю незалежними, тому що ми всі залежні від Бога. Те, що ми маємо зараз, це випробування. Коли подивитися навколо, то помічаєш, що наші люди дуже змінилися. З’явилося жертовне ставлення до рідного краю, бажання захищати його. Треба, щоб нове покоління формувалося на новому, морально здоровому підґрунті, без брехні та лукавства. Нам всім необхідні Божі благословення в житті.
Марія:
– Наша сім’я недавно поселилася в Бучі. Тут, на площі нам дуже подобається, хоча прийшли недавно і ще не дуже роздивилися. А от наші діти одразу призвичаїлися. Свято Незалежності ми прийняли давно, ще в дитинстві. В Західній України, звідки ми родом, люди дуже активні і зразу сприйняли незалежність. Усвідомлення того, що ми незалежні, ми засвоїли в школі від наших вчителів. Пам’ятаю, як всі скинули піонерські галстуки, вдягнули вишиванки та почали святкувати. Тоді дозволили колядувати, хоча раніше діти робили це потайки. В селі збудували свою церкву, і люди почали ходити на богослужіння. Нашій Батьківщині бажаємо миру, а Бучі – добробуту.
Дитяча студія просто неба
На Київській площі 24 серпня під звуки концерту навколо столів з папером і олівцями зібралися діти з батьками, які залюбки малювали на тему Незалежності з думкою про наших бійців, які воюють на сході України.
Молода мама з дитиною:– Ми малюємо сонце, деревце, тата і що він любить Україну, як справжній патріот. Ми побачили столи і навколо них багато діточок, підійшли, і нам запропонували прийняти участь. Куди йдуть ці малюнки? Відбираються найкращі малюнки для солдатів. Для мене Незалежність України означає, що цінується життя кожної людини. Кожен може висловити свою думки, і за це його ніхто не буде карати. Хоча в нашій країні бути українцем завжди вимагало особистої мужності.
Юля Колосовська:– Тут ми з дітьми малюємо для воїнів АТО. Я директор благодійного фонду «Діти – майбутнє країни». Бучанська міська рада нам допомагає і підтримує цю ініціативу. Кожна дитина підписує малюнок своїм іменем та вказує свій вік. Ті, хто вміє писати, пишуть звертання до воїнів а то й листи. Наприклад, «Я люблю Україну», «Україна єдина», «Слава Україні! Героям слава», «Повертайтесь живі-здорові». Всі дитячі роботи виконані з любов’ю, вони радісні і щасливі, немає жодного похмурого малюнку. Для мене особисто, усвідомлення нашої незалежності стало реальним з часу Майдану Гідності. Все ж таки до цього Україна була дещо роз’єднаною – на схід і захід. Та зараз все більше людей усвідомлює нашу єдність, і це дуже гарно. Особливо це важливо для людей в Донецькій області, де я народилася. В цей День Незалежності я відчуваю гордість до своєї країни і пишаюся нею. Коли людина починає турбуватися за країну, діяти за сумлінням, а не за гроші, вона перестає бути просто жителем, а стає громадянином.
