Нашему Крыму
с чем сравниться?
Не с чем
нашему Крыму сравниваться!
В. Маяковский
В пошуках весняного тепла група невгамовних бучанських туристів вирушила на південь, до Криму. Мальовничі гори, чисте повітря, лагідне сонце, джерельна вода, первоцвіти знову запрошували нас збирати рюкзаки. Ще однією спокусою була можливість змістовно відпочити в мінімально комфортних умовах та випробувати свої сили на крутих гірських підйомах і спусках.
![Увеличить картинку]()
Дух туристичних пригод виявився близьким різним людям. До складу групи увійшли учні Ірпінської Української гімназії та інших шкіл на чолі зі своїми педагогами, студенти, офісні працівники, юрист, масажист, інженер. Незважаючи на те, що члени групи різнилися за віком, професіями і вподобаннями, буквально з першого дня походу всі відчули себе єдиним колективом.
Сімферополь зустрів бучанців справжньою весняною погодою. Але діставшись до стоянки "Лаванда" за Ангарським перевалом туристи відчули на собі підступну мінливість погоди Кримських гір. Температура повітря різко впала, здійнявся сильний поривчастий вітер. Для багатьох учасників походу, які вперше спали в наметах, ця ніч виявилась досить екстремальною: здавалося, що вітер ось-ось позриває тенти з наметів.
![Увеличить картинку]()
Опівнічні крики віслюка та іржання коней, що долинали з ферми неподалік теж не сприяли спокійному сну. Та нічні "жахи" були повністю знівельовані смачним туристичним борщем, який чергові приготували на сніданок. Сонячний першотравень туристи відзначили підкоренням двох мальовничих вершин -Північної та Південної Демерджі. Маршрут пролягав повз руїни давньогрецької фортеці Фуна і Кам'яний хаос, де проходили зйомки фільмів "Кавказька полонянка", "Спортлото-82", "Серця трьох", "Маски на безлюдному острові" та ін. Нас дуже вразила своєю красою та загадковістю Долина привидів з великою кількістю еолових скель-останців. А обідній привал на краю стометрового урвища надовго запам'ятається туристам прекрасним краєвидом південного берега Криму. Величний масив Чатирдагу з залишками сніжників нагадував про те, що в горах весна настає набагато пізніше і впродовж походу ми не раз мали нагоду в цьому переконатися. Червоний прапор СРСР, що майорів на вершині Південної Демерджі викликав легку ностальгію у старших учасників та здивування у молодших.
Наступною метою нашої мандрівки було відвідування водоспаду Учан-Су і підйом на Ай-Петринську яйлу урочищем Таракташ. Цьогорічна весна видалася прохолодною, сніг танув повільно і водоспад не вразив бурхливим потоком води. А на плато Ай-Петрі ми відчули справжній подих зими -температура опустилася майже до 0°С, що разом з пронизливим вітром не сприяло традиційним вечірнім посиденькам біля багаття.
Густий ранковий туман наступного дня перевірив наше вміння орієнтуватися. Справилися на дев'ять балів, ледь не потрапивши на закритий військовий об'єкт. Після обіду туман розсіявся і група швидко дісталася Оленячої галявини - місця нашої ночівлі. Оленів на галявині ми не зустріли, з представників місцевої фауни бачили лише мишей, які цілу ніч примірялися до наших харчів.
Зранку, після годинного переходу, ми вийшли на оглядовий майданчик Великого каньйону Криму. Скільки б разів ми тут не були, все одно цей витвір природи по-новому вражає нас своєю величчю. Погляд у трьохсотметрову прірву змушує згадати відомий вислів Ніцше: "Коли ти довго вдивляєшся у безодню, здається, що безодня вдивляється у тебе".
Під час спуску правим бортом каньйону ми раз-по-раз зупинялися серед незвично світлого букового лісу, щоб помилуватися красою перших весняних квітів, що яскраво вирізнялися на тлі торішнього листя. На виході з каньйону група зупинилася біля однієї з перлин цього урочища - Блакитного озера. Такої чистої прозорої води бірюзового відтінку годі й шукати в наших краях!
![Увеличить картинку]()
Останньою стоянкою в Криму була галявина на березі річки Коккозка, яку бучанські туристи здавна охрестили "Кокосівкою". Любителі гострих відчуттів мали нагоду змити дорожній пил та зняти втому в холоднючій воді. А наступного ранку навіть теплолюбиві туристи змушені були власноніж відчути "привітність" гірської річки під час переходу її вбрід. Форсування "Кокосівки" не обійшлося без втрат… чотири пари ризових капців вирушили в самостійне плавання до Чорного моря.
По приїзді автобусом до Бахчисараю, група розділилася за інтересами. Частина відправилася на екскурсію в Ханський палац, а решта до печерного міста Чуфут-Кале. Опис цих туристських об'єктів заслуговує окремої статті, так як вони мають дуже давню та багату історію. Вечірній потяг швидко домчав нас до рідних країв і вже по обіді наступного дня ми вмивалися водою не бахчисарайських, а бучанських фонтанів.
Важко словами передати всю палітру емоцій та вражень, що панували в наших серцях під час мандрівки. Ми навіть не будемо намагатися це зробити. Гайда з нами в наступні подорожі - ви все відчуєте самі!
Підготували: Андрій КУЦЕВАЛОВ, Юрій БОНДАРЕНКО
с чем сравниться?
Не с чем
нашему Крыму сравниваться!
В. Маяковский
В пошуках весняного тепла група невгамовних бучанських туристів вирушила на південь, до Криму. Мальовничі гори, чисте повітря, лагідне сонце, джерельна вода, первоцвіти знову запрошували нас збирати рюкзаки. Ще однією спокусою була можливість змістовно відпочити в мінімально комфортних умовах та випробувати свої сили на крутих гірських підйомах і спусках.
Дух туристичних пригод виявився близьким різним людям. До складу групи увійшли учні Ірпінської Української гімназії та інших шкіл на чолі зі своїми педагогами, студенти, офісні працівники, юрист, масажист, інженер. Незважаючи на те, що члени групи різнилися за віком, професіями і вподобаннями, буквально з першого дня походу всі відчули себе єдиним колективом.
Сімферополь зустрів бучанців справжньою весняною погодою. Але діставшись до стоянки "Лаванда" за Ангарським перевалом туристи відчули на собі підступну мінливість погоди Кримських гір. Температура повітря різко впала, здійнявся сильний поривчастий вітер. Для багатьох учасників походу, які вперше спали в наметах, ця ніч виявилась досить екстремальною: здавалося, що вітер ось-ось позриває тенти з наметів.
Опівнічні крики віслюка та іржання коней, що долинали з ферми неподалік теж не сприяли спокійному сну. Та нічні "жахи" були повністю знівельовані смачним туристичним борщем, який чергові приготували на сніданок. Сонячний першотравень туристи відзначили підкоренням двох мальовничих вершин -Північної та Південної Демерджі. Маршрут пролягав повз руїни давньогрецької фортеці Фуна і Кам'яний хаос, де проходили зйомки фільмів "Кавказька полонянка", "Спортлото-82", "Серця трьох", "Маски на безлюдному острові" та ін. Нас дуже вразила своєю красою та загадковістю Долина привидів з великою кількістю еолових скель-останців. А обідній привал на краю стометрового урвища надовго запам'ятається туристам прекрасним краєвидом південного берега Криму. Величний масив Чатирдагу з залишками сніжників нагадував про те, що в горах весна настає набагато пізніше і впродовж походу ми не раз мали нагоду в цьому переконатися. Червоний прапор СРСР, що майорів на вершині Південної Демерджі викликав легку ностальгію у старших учасників та здивування у молодших.
Наступною метою нашої мандрівки було відвідування водоспаду Учан-Су і підйом на Ай-Петринську яйлу урочищем Таракташ. Цьогорічна весна видалася прохолодною, сніг танув повільно і водоспад не вразив бурхливим потоком води. А на плато Ай-Петрі ми відчули справжній подих зими -температура опустилася майже до 0°С, що разом з пронизливим вітром не сприяло традиційним вечірнім посиденькам біля багаття.
Густий ранковий туман наступного дня перевірив наше вміння орієнтуватися. Справилися на дев'ять балів, ледь не потрапивши на закритий військовий об'єкт. Після обіду туман розсіявся і група швидко дісталася Оленячої галявини - місця нашої ночівлі. Оленів на галявині ми не зустріли, з представників місцевої фауни бачили лише мишей, які цілу ніч примірялися до наших харчів.
Зранку, після годинного переходу, ми вийшли на оглядовий майданчик Великого каньйону Криму. Скільки б разів ми тут не були, все одно цей витвір природи по-новому вражає нас своєю величчю. Погляд у трьохсотметрову прірву змушує згадати відомий вислів Ніцше: "Коли ти довго вдивляєшся у безодню, здається, що безодня вдивляється у тебе".
Під час спуску правим бортом каньйону ми раз-по-раз зупинялися серед незвично світлого букового лісу, щоб помилуватися красою перших весняних квітів, що яскраво вирізнялися на тлі торішнього листя. На виході з каньйону група зупинилася біля однієї з перлин цього урочища - Блакитного озера. Такої чистої прозорої води бірюзового відтінку годі й шукати в наших краях!
Останньою стоянкою в Криму була галявина на березі річки Коккозка, яку бучанські туристи здавна охрестили "Кокосівкою". Любителі гострих відчуттів мали нагоду змити дорожній пил та зняти втому в холоднючій воді. А наступного ранку навіть теплолюбиві туристи змушені були власноніж відчути "привітність" гірської річки під час переходу її вбрід. Форсування "Кокосівки" не обійшлося без втрат… чотири пари ризових капців вирушили в самостійне плавання до Чорного моря.
По приїзді автобусом до Бахчисараю, група розділилася за інтересами. Частина відправилася на екскурсію в Ханський палац, а решта до печерного міста Чуфут-Кале. Опис цих туристських об'єктів заслуговує окремої статті, так як вони мають дуже давню та багату історію. Вечірній потяг швидко домчав нас до рідних країв і вже по обіді наступного дня ми вмивалися водою не бахчисарайських, а бучанських фонтанів.
Важко словами передати всю палітру емоцій та вражень, що панували в наших серцях під час мандрівки. Ми навіть не будемо намагатися це зробити. Гайда з нами в наступні подорожі - ви все відчуєте самі!
Підготували: Андрій КУЦЕВАЛОВ, Юрій БОНДАРЕНКО
