Навіть тепер, коли мова йде про школи-інтернати, в уяві постає картина якоїсь моторошної і напівзанедбаної адмінбудівлі, де виховуються покинуті та знедолені діти. У Бучі також вже багато десятків років працює спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат. Проте, цей заклад навіть близько немає нічого спільного з тими соціальними штампами які ми звикли ставити.
Особливістю цієї школи є те, що разом з дітьми, які перебувають на повному державному утриманні, навчаються діти з благополучних родин. Матеріально-технічній базі закладу, кваліфікаційному рівню педагогів можуть позаздрити чимало шкіл області. Ще однією перевагою є поглиблене вивчення іноземних мов. Саме тому сьогодні Бучанська школа-інтернат не може задовольнити всіх бажаючих у ній навчатися.
У 2009-2010 навчальних роках відбулися суттєві зміни, зокрема – отримання статусу обласного закладу. Більш детально про це, а також про те, чим живе сьогодні школа – розповідає директор Михайло Наконечний.
![Михайло Петрович Наконечний, директор Бучанської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернат]()
- Михайле Петровичу, якими здобутками своїх учнів можете пишатися у цьому році? Відомо, що багато школярів брали участь в олімпіадах і конкурсах різних рівнів…
- Насамперед скажу, що з 1 вересня 2009 року ми отримали повний статус спеціалізованої школи-інтернату обласного підпорядкування. У цьому є свої переваги.
А стосовно конкурсів, то наші учні активно брали участь у міських олімпіадах, за результатами яких маємо 23 перших місця, 20 – других і 11 – третіх місць.
На олімпіади обласного рівня було подано заявки на 29 учнів (маємо право самі направляти кращих дітей представляти нашу школу в області).
Проте всі перемоги і здобутки школярів спеціалізованої школи-інтернат зараховуються до загального результату показників успішності учнів міста Бучі.
У минулому році також проходило дуже багато конкурсів, які проводилися благодійними організаціями, державними структурами. Особливо – художньо-естетичного спрямування. І це не може не радувати. Не тішить лише те, що кращі роботи рідко повертають назад.
Також наших дітей запрошують взяти участь навіть у республіканських конкурсах. Але тут є певні нюанси. Справа в тому, що сьогодні нам стало все важче забезпечувати вимоги цих конкурсів – направляти дітей, які перебувають на повному державному утриманні. Посадовці не розуміють, що інтернати починають зникати, простежується тенденція до повної ліквідації шкіл-інтернатів, як одного з структурних підрозділів освіти. З цього приводу вели перемовини з керівниками різних рівнів і є домовленості про те, що свої здібності зможуть проявляти й дітки з багатодітних, неповних, соціально незахищених сімей.
- Яка зараз ситуація із фінансуванням закладу? Чи позначилося на ньому відсутність бюджету держави?
- Дуже важкими були листопад і грудень 2009 року та січень 2010 року. Адже бюджету, як такого – немає. Попередньо прийнятий тимчасовий бюджет – зроблений формально і абсолютно не задовольняє існуючих потреб.
Основні платежі нашого закладу (енергоносії, теплопостачання) діють відповідно до законодавчої бази за принципом: 1/12. Такий варіант має низку недоліків, адже кількість спожитої електроенергії у січні і в травні – суттєво різниться і не є прямопропорційною. Тому маємо заборгованість по світлу, і по газу. Ми зможемо «вирівняти» ситуацію ближче до літа, але за умови, що енергопостачальні організації зачекають і дозволять працювати у борг. Адже вже надходили попередження щодо відключенню світла та газу.
Зрозуміло, що зміцнення матеріальної бази закладу, забезпечення поточних потреб школи повністю паралізоване ще й тим, що не проводяться фінансові операції. За якоюсь незрозумілою вказівкою Кабінету Міністрів (тому що письмового розпорядження немає) – Держказначейство не виконує в повному обсязі своїх функцій. У нас є гроші, які надійшли з інших джерел. Та ми не можемо їх використати, бо закриті всі рахунки.
Складається враження, що створюються якісь штучні перешкоди – от тільки не зрозуміло для кого і для чого.
- Оскільки школа-інтернат – обласний заклад, то наскільки суттєвою і відчутною є підтримка області? Разом із тим, чи допомагає вам чимось міська влада Бучі?
- Ми вибороли право мати статус спеціалізованого загальноосвітнього закладу, який є на утриманні обласного бюджету. Чогось особливого це не дало, але те, що ми заявили про себе, як про обласний заклад і те, що в нас навчаються діти з різних районів – вже є суттєвим здобутком.
Стосовно бучанської міської влади, то скажу, що якоїсь плідної системної співпраці немає. Не знаю, з чим це пов’язано. Хоча були пропозиції з боку керівництва відділу освіти міста щодо налагодження наших стосунків. Ми радо на неї відгукнулися, але далі розмов справа чомусь не рухається.
Часто наші учні стоять осторонь загальноміських заходів і не беруть участі у концертах, виступах тощо.
Ми маємо належну матеріальну технічну базу, щоб організовувати зустрічі, конференції, семінари тощо. Але зменшилася кількість міських заходів, які проводяться на базі нашої школи. Пропонуємо відновити співпрацю в цьому напрямку. Єдине прохання – завчасно інформувати про свої наміри, аби не вийшла «накладка» з обласними заходами, які також нерідко проводяться у нашій школі.
У будь-якому випадку, ми готові працювати разом. Хто знає, може прийде час і школа-інтернат стане суто бучанською. Хоча й для області такий заклад потрібен. Адже він дає можливість навіть сільським дітям Київщини отримати гарну освіту й належний рівень знань.
- На якому рівні відбувається харчування дітей?
- Харчування дітей поки що забезпечується на належному рівні. Ми не знаємо коли почнеться фінансування, але поки що кредитори дають нам у борг.
Група дітей, яка має чорнобильське посвідчення – повністю отримує свої обіди. Діти, які перебувають на повному державному утриманні – також мають повноцінне харчування відповідно до встановлених норм. Але поки що, все це можливо завдяки терплячості наших кредиторів. Ми сподіваємося на те, що будуть розблоковані рахунки і з державного бюджету надійдуть кошти на вирішення назрілих проблем.
- Будинки сімейного типу, як альтернатива школам-інтернатам: чи виправдала себе ця ініціатива?
- Я не проти будь-якої форми виховання і утримання дітей. Вважаю, що будинки сімейного типу – це нормальна альтернатива школам-інтернатам. Ми не конкуруючі структури. Ми разом повинні працювати над тим, щоб створити належні умови проживання і навчання дітям з кризових сімей, які опинилися за межею елементарних умов. Сьогодні – це державна проблема. Якщо в державі є такі біди, то саме на їхнє подолання повинні бути направлені кошти, зосереджуватися увага різних структур.
На мою думку, у шкіл-інтернатів є суттєві переваги в тому, що вони мають великі штати досвідчених працівників, які створюють умови для життя і навчання дітей. Працює медичний персонал, психологи, ведеться виховна робота, діють багато гуртків. Будинки сімейного типу потерпають від того, що існують на загальних засадах і користуються тільки тими благами, які їм доступні. Як правило, дітей виховують небагаті сім’ї, які не завжди можуть створити належних умов для всебічного розвитку дітей. Навіть ті кошти, які надходять у будинки сімейного типу, не дають змоги реалізувати бажане.
На повне державне утримання до шкіл-інтернатів частіше за все потрапляють діти з кризових сімей. І в нас є значні напрацювання в цьому напрямку. Нам легше контактувати з різними державними структурами, бо маємо в штаті юриста, соціальних працівників, педагогів. А от будинки сімейного типу часто не можуть отримати ефективної системної допомоги з боку міських та обласних служб, бо їхні штати і рівень кваліфікації інколи не відповідають тим проблемам, які потрібно вирішувати.
Крім того, ми відповідаємо перед державою за свою роботу, постійно проходимо атестацію, нас перевіряють.
- Які соціальні заходи проводяться для дітей, що перебувають на повному державному утриманні?
- У цьому напрямку є багато напрацювань. У наступному році повністю переводимо всіх дітей (від найменших до найстарших) на проживання в соціальному гуртожитку. Передбачається, що тоді буде близько 50 дітей, які перебувають на повному державному утриманні. Тож, маємо можливість дати їм самостійність в плані організації життя, побуту і житла. Навіть, якщо дитина захоче жити в кімнаті одна, то, думаю, і така буде можливість. Разом з тим, умови проживання максимально наблизяться до сімейних. Мається на увазі спільне приготування їжі, прибирання, створення необхідних для себе умов тощо.
На жаль, ні Ірпінь, ні Буча не використовують наших зустрічних пропозицій щодо направлення дітей, які мають дуже великі проблеми в сім’ї, до школи-інтернату. Вони залишаються поза увагою дорослих, суспільства. А дитину потрібно нагодувати, одягнути, вивчити.
Співпраця з різними установами – досить широка. Але ми вже заклад, в якому виховуються не тільки сироти, а й навчаються діти з благополучних сімей. Ми – спеціалізований заклад. Тому і рівень співпраці вже дещо інший. І коли настирливо пропонують якийсь second hand, то ми пояснюємо, що вже не той час, не ті діти й вимоги. Якщо хтось хоче допомогти, то краще забезпечити заклад літературою, індивідуальними або колективними іграми, які б розвивали дитину тощо. Як би там не було, але сьогодні є можливості, щоб добре вдіти і нагодувати вихованців.
Ми сьогодні співпрацюємо з Українським гуманітарним інститутом, що в Бучі, Київським Національним університетом ім. Т. Шевченка в плані підготовки фахівців інформаційних систем СISCO, низкою коледжів, Університетом Податкової службу України, що в Ірпені. Відкриті для співпраці з багатьма благодійними організаціями.
Проте величезна проблема, з якою вихованці інтернату зіштовхуються після закінчення навчання – це відсутність житла і майна. Добре, що у нас є можливість, в крайніх випадках, надати кімнату до знаходження компромісного житла (в межах соціального гуртожитку).
Існує багато проблем, які потребують вирішення. Ми свідомо йдемо на функціонування спеціалізованого закладу, щоб захистити свій багаточисельний педагогічний колектив, зберегти сам заклад. Адже сьогодні ліквідація багатьох бюджетних установ і закладів навчально-виховного плану, як виявилося, - дуже легка і проста справа.
Крім того, ми хочемо бачити перспективу свого розвитку, тож поступово її формуємо.
- Кількість бажаючих, які хочуть навчатися у школі-інтернаті – постійно зростає. Який конкурс серед першокласників прогнозуєте в новому навчальному році?
- Попит на навчання у нашій школі зростає, але ми не можемо задовольнити всіх бажаючих. Поки що зупинимося в межах 500-550 учнів. Для спеціалізованого закладу це і так багато, але ми йдемо на зустріч проханням батьків.
Одна з причин популярності закладу в тому, що в нас створені досить сприятливі умови для навчання, особливо малечі. Діти можуть раніше приходити до школи, або затриматися тут після уроків, відвідувати гуртки тощо. І батькам спокійніше. Навіть коли вони запізнюються з роботи, то знають, що їхня дитина у безпеці і перебуває під наглядом дорослих.
Постійно працюємо над зміцненням матеріальної бази, бо вважаємо, що вона повинна відповідати вимогам часу. Ми маємо можливість закуповувати додатково підручники та використовувати їх для більш глибокого вивчення матеріалу.
Нині вже є багато звернень щодо навчання в школі-інтернаті майбутніх першокласників. Але ми в телефонному режимі пояснюємо батькам, що почнемо роботу з малечою пізніше – десь з березня місяця. Ніяких страшних іспитів дітям ми не влаштовуємо.
Основні вимоги – щоб загальний розвиток дитини відповідний її віку, обізнаність дитини в житейських питаннях, соціальна адаптованість та орієнтованість. Важливо, щоб малюк був комунікабельним, а не закомплексованим. Адже теперішня 2-річна система освіти вимагає інтенсивної роботи.
Сьогодні багато батьків взагалі хочуть віддати дитя до школи, навіть якщо йому ще немає і 6 років. А школа – це не дитячий садок і, не дай Бог, буде фізичне чи психологічне перенавантаження дитини! Це може суттєво вплинути на все її подальше життя. Звичайно, всім батькам здається, що їхня дитина – найрозумніша. Але потрібно більш критичніше ставитися до цього і враховувати всі плюси і мінуси надто раннього навчання. Не потрібно дитину позбавляти дитинства, адже його їй більше ніхто не поверне. Не даремно є таке обмеження, що тільки ті діти, яким у вересні виповнюється 6 років – ще можуть потрапити у перший клас.
![]()
Бучанська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат
- Які зміни та нововведення відбулися у шкільному житті останнім часом? Чи варто чекати чогось нового – у новому 2010-2011 навчальному році?
- У цьому році ми все-таки ввели шкільну форму зі своїм логотипом. Дуже важко вона дається, бо є багато забезпечених сімей і балуваних дітей, яким здається, що шкільна форма їх в чомусь обмежує. Адже йти з емблемою на одязі вулицями міста – вже зобов’язує учнів поводитися належним чином, дотримуватися певних норм і правил поведінки. Крім того, завдяки формі у дітей стає менше проблем, пов’язаних і власним зовнішнім виглядом – немає конкуренції, ревнощів, заздрощів, комплексів.
Також у наступному навчальному році ми плануємо дуже серйозно зосередити увагу на відборі дітей. Потрібно знайти розумний тандем між батьками і школою в тому плані, щоб визначитися – що дитині насамперед потрібно. Ми не хочемо звести всю увагу учня тільки до вивчення іноземної мови. Адже є загальні програмні дисципліни, які повинні виконуватися. Але якщо дитина все-таки хоче навчатися у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземної мови, то вона повинна якимось чином вибирати собі орієнтири і мати пріоритети. І коли учень іде до школи, але ще остаточно не визначився зі своїми вподобаннями, то краще трошки зачекати. Можливо, такому школяру буде краще навчатися у звичайній школі. Адже дуже важливо не пригнічувати дитину і не забирати в неї тієї перспективи, яка їй дана природою.
фоторубрика школи на сайті в галереї>>
Також, загальне інтерв`ю в рубриці відділу освіти>>
Телефон закладу : +3 (04597) 49-380
Спілкувалася Людмила Гладська
спеціально для www.bucha.com.ua
Особливістю цієї школи є те, що разом з дітьми, які перебувають на повному державному утриманні, навчаються діти з благополучних родин. Матеріально-технічній базі закладу, кваліфікаційному рівню педагогів можуть позаздрити чимало шкіл області. Ще однією перевагою є поглиблене вивчення іноземних мов. Саме тому сьогодні Бучанська школа-інтернат не може задовольнити всіх бажаючих у ній навчатися.
У 2009-2010 навчальних роках відбулися суттєві зміни, зокрема – отримання статусу обласного закладу. Більш детально про це, а також про те, чим живе сьогодні школа – розповідає директор Михайло Наконечний.
- Михайле Петровичу, якими здобутками своїх учнів можете пишатися у цьому році? Відомо, що багато школярів брали участь в олімпіадах і конкурсах різних рівнів…- Насамперед скажу, що з 1 вересня 2009 року ми отримали повний статус спеціалізованої школи-інтернату обласного підпорядкування. У цьому є свої переваги.
А стосовно конкурсів, то наші учні активно брали участь у міських олімпіадах, за результатами яких маємо 23 перших місця, 20 – других і 11 – третіх місць.
На олімпіади обласного рівня було подано заявки на 29 учнів (маємо право самі направляти кращих дітей представляти нашу школу в області).
Проте всі перемоги і здобутки школярів спеціалізованої школи-інтернат зараховуються до загального результату показників успішності учнів міста Бучі.
У минулому році також проходило дуже багато конкурсів, які проводилися благодійними організаціями, державними структурами. Особливо – художньо-естетичного спрямування. І це не може не радувати. Не тішить лише те, що кращі роботи рідко повертають назад.
Також наших дітей запрошують взяти участь навіть у республіканських конкурсах. Але тут є певні нюанси. Справа в тому, що сьогодні нам стало все важче забезпечувати вимоги цих конкурсів – направляти дітей, які перебувають на повному державному утриманні. Посадовці не розуміють, що інтернати починають зникати, простежується тенденція до повної ліквідації шкіл-інтернатів, як одного з структурних підрозділів освіти. З цього приводу вели перемовини з керівниками різних рівнів і є домовленості про те, що свої здібності зможуть проявляти й дітки з багатодітних, неповних, соціально незахищених сімей.
- Яка зараз ситуація із фінансуванням закладу? Чи позначилося на ньому відсутність бюджету держави?
- Дуже важкими були листопад і грудень 2009 року та січень 2010 року. Адже бюджету, як такого – немає. Попередньо прийнятий тимчасовий бюджет – зроблений формально і абсолютно не задовольняє існуючих потреб.
Основні платежі нашого закладу (енергоносії, теплопостачання) діють відповідно до законодавчої бази за принципом: 1/12. Такий варіант має низку недоліків, адже кількість спожитої електроенергії у січні і в травні – суттєво різниться і не є прямопропорційною. Тому маємо заборгованість по світлу, і по газу. Ми зможемо «вирівняти» ситуацію ближче до літа, але за умови, що енергопостачальні організації зачекають і дозволять працювати у борг. Адже вже надходили попередження щодо відключенню світла та газу.
Зрозуміло, що зміцнення матеріальної бази закладу, забезпечення поточних потреб школи повністю паралізоване ще й тим, що не проводяться фінансові операції. За якоюсь незрозумілою вказівкою Кабінету Міністрів (тому що письмового розпорядження немає) – Держказначейство не виконує в повному обсязі своїх функцій. У нас є гроші, які надійшли з інших джерел. Та ми не можемо їх використати, бо закриті всі рахунки.
Складається враження, що створюються якісь штучні перешкоди – от тільки не зрозуміло для кого і для чого.
- Оскільки школа-інтернат – обласний заклад, то наскільки суттєвою і відчутною є підтримка області? Разом із тим, чи допомагає вам чимось міська влада Бучі?
- Ми вибороли право мати статус спеціалізованого загальноосвітнього закладу, який є на утриманні обласного бюджету. Чогось особливого це не дало, але те, що ми заявили про себе, як про обласний заклад і те, що в нас навчаються діти з різних районів – вже є суттєвим здобутком.
Стосовно бучанської міської влади, то скажу, що якоїсь плідної системної співпраці немає. Не знаю, з чим це пов’язано. Хоча були пропозиції з боку керівництва відділу освіти міста щодо налагодження наших стосунків. Ми радо на неї відгукнулися, але далі розмов справа чомусь не рухається.
Часто наші учні стоять осторонь загальноміських заходів і не беруть участі у концертах, виступах тощо.
Ми маємо належну матеріальну технічну базу, щоб організовувати зустрічі, конференції, семінари тощо. Але зменшилася кількість міських заходів, які проводяться на базі нашої школи. Пропонуємо відновити співпрацю в цьому напрямку. Єдине прохання – завчасно інформувати про свої наміри, аби не вийшла «накладка» з обласними заходами, які також нерідко проводяться у нашій школі.
У будь-якому випадку, ми готові працювати разом. Хто знає, може прийде час і школа-інтернат стане суто бучанською. Хоча й для області такий заклад потрібен. Адже він дає можливість навіть сільським дітям Київщини отримати гарну освіту й належний рівень знань.
- На якому рівні відбувається харчування дітей?
- Харчування дітей поки що забезпечується на належному рівні. Ми не знаємо коли почнеться фінансування, але поки що кредитори дають нам у борг.
Група дітей, яка має чорнобильське посвідчення – повністю отримує свої обіди. Діти, які перебувають на повному державному утриманні – також мають повноцінне харчування відповідно до встановлених норм. Але поки що, все це можливо завдяки терплячості наших кредиторів. Ми сподіваємося на те, що будуть розблоковані рахунки і з державного бюджету надійдуть кошти на вирішення назрілих проблем.
- Будинки сімейного типу, як альтернатива школам-інтернатам: чи виправдала себе ця ініціатива?
- Я не проти будь-якої форми виховання і утримання дітей. Вважаю, що будинки сімейного типу – це нормальна альтернатива школам-інтернатам. Ми не конкуруючі структури. Ми разом повинні працювати над тим, щоб створити належні умови проживання і навчання дітям з кризових сімей, які опинилися за межею елементарних умов. Сьогодні – це державна проблема. Якщо в державі є такі біди, то саме на їхнє подолання повинні бути направлені кошти, зосереджуватися увага різних структур.
На мою думку, у шкіл-інтернатів є суттєві переваги в тому, що вони мають великі штати досвідчених працівників, які створюють умови для життя і навчання дітей. Працює медичний персонал, психологи, ведеться виховна робота, діють багато гуртків. Будинки сімейного типу потерпають від того, що існують на загальних засадах і користуються тільки тими благами, які їм доступні. Як правило, дітей виховують небагаті сім’ї, які не завжди можуть створити належних умов для всебічного розвитку дітей. Навіть ті кошти, які надходять у будинки сімейного типу, не дають змоги реалізувати бажане.
На повне державне утримання до шкіл-інтернатів частіше за все потрапляють діти з кризових сімей. І в нас є значні напрацювання в цьому напрямку. Нам легше контактувати з різними державними структурами, бо маємо в штаті юриста, соціальних працівників, педагогів. А от будинки сімейного типу часто не можуть отримати ефективної системної допомоги з боку міських та обласних служб, бо їхні штати і рівень кваліфікації інколи не відповідають тим проблемам, які потрібно вирішувати.
Крім того, ми відповідаємо перед державою за свою роботу, постійно проходимо атестацію, нас перевіряють.
- Які соціальні заходи проводяться для дітей, що перебувають на повному державному утриманні?
- У цьому напрямку є багато напрацювань. У наступному році повністю переводимо всіх дітей (від найменших до найстарших) на проживання в соціальному гуртожитку. Передбачається, що тоді буде близько 50 дітей, які перебувають на повному державному утриманні. Тож, маємо можливість дати їм самостійність в плані організації життя, побуту і житла. Навіть, якщо дитина захоче жити в кімнаті одна, то, думаю, і така буде можливість. Разом з тим, умови проживання максимально наблизяться до сімейних. Мається на увазі спільне приготування їжі, прибирання, створення необхідних для себе умов тощо.
На жаль, ні Ірпінь, ні Буча не використовують наших зустрічних пропозицій щодо направлення дітей, які мають дуже великі проблеми в сім’ї, до школи-інтернату. Вони залишаються поза увагою дорослих, суспільства. А дитину потрібно нагодувати, одягнути, вивчити.
Співпраця з різними установами – досить широка. Але ми вже заклад, в якому виховуються не тільки сироти, а й навчаються діти з благополучних сімей. Ми – спеціалізований заклад. Тому і рівень співпраці вже дещо інший. І коли настирливо пропонують якийсь second hand, то ми пояснюємо, що вже не той час, не ті діти й вимоги. Якщо хтось хоче допомогти, то краще забезпечити заклад літературою, індивідуальними або колективними іграми, які б розвивали дитину тощо. Як би там не було, але сьогодні є можливості, щоб добре вдіти і нагодувати вихованців.
Ми сьогодні співпрацюємо з Українським гуманітарним інститутом, що в Бучі, Київським Національним університетом ім. Т. Шевченка в плані підготовки фахівців інформаційних систем СISCO, низкою коледжів, Університетом Податкової службу України, що в Ірпені. Відкриті для співпраці з багатьма благодійними організаціями.
Проте величезна проблема, з якою вихованці інтернату зіштовхуються після закінчення навчання – це відсутність житла і майна. Добре, що у нас є можливість, в крайніх випадках, надати кімнату до знаходження компромісного житла (в межах соціального гуртожитку).
Існує багато проблем, які потребують вирішення. Ми свідомо йдемо на функціонування спеціалізованого закладу, щоб захистити свій багаточисельний педагогічний колектив, зберегти сам заклад. Адже сьогодні ліквідація багатьох бюджетних установ і закладів навчально-виховного плану, як виявилося, - дуже легка і проста справа.
Крім того, ми хочемо бачити перспективу свого розвитку, тож поступово її формуємо.
- Кількість бажаючих, які хочуть навчатися у школі-інтернаті – постійно зростає. Який конкурс серед першокласників прогнозуєте в новому навчальному році?
- Попит на навчання у нашій школі зростає, але ми не можемо задовольнити всіх бажаючих. Поки що зупинимося в межах 500-550 учнів. Для спеціалізованого закладу це і так багато, але ми йдемо на зустріч проханням батьків.
Одна з причин популярності закладу в тому, що в нас створені досить сприятливі умови для навчання, особливо малечі. Діти можуть раніше приходити до школи, або затриматися тут після уроків, відвідувати гуртки тощо. І батькам спокійніше. Навіть коли вони запізнюються з роботи, то знають, що їхня дитина у безпеці і перебуває під наглядом дорослих.
Постійно працюємо над зміцненням матеріальної бази, бо вважаємо, що вона повинна відповідати вимогам часу. Ми маємо можливість закуповувати додатково підручники та використовувати їх для більш глибокого вивчення матеріалу.
Нині вже є багато звернень щодо навчання в школі-інтернаті майбутніх першокласників. Але ми в телефонному режимі пояснюємо батькам, що почнемо роботу з малечою пізніше – десь з березня місяця. Ніяких страшних іспитів дітям ми не влаштовуємо.
Основні вимоги – щоб загальний розвиток дитини відповідний її віку, обізнаність дитини в житейських питаннях, соціальна адаптованість та орієнтованість. Важливо, щоб малюк був комунікабельним, а не закомплексованим. Адже теперішня 2-річна система освіти вимагає інтенсивної роботи.
Сьогодні багато батьків взагалі хочуть віддати дитя до школи, навіть якщо йому ще немає і 6 років. А школа – це не дитячий садок і, не дай Бог, буде фізичне чи психологічне перенавантаження дитини! Це може суттєво вплинути на все її подальше життя. Звичайно, всім батькам здається, що їхня дитина – найрозумніша. Але потрібно більш критичніше ставитися до цього і враховувати всі плюси і мінуси надто раннього навчання. Не потрібно дитину позбавляти дитинства, адже його їй більше ніхто не поверне. Не даремно є таке обмеження, що тільки ті діти, яким у вересні виповнюється 6 років – ще можуть потрапити у перший клас.
Бучанська спеціалізована загальноосвітня школа-інтернат
- Які зміни та нововведення відбулися у шкільному житті останнім часом? Чи варто чекати чогось нового – у новому 2010-2011 навчальному році?
- У цьому році ми все-таки ввели шкільну форму зі своїм логотипом. Дуже важко вона дається, бо є багато забезпечених сімей і балуваних дітей, яким здається, що шкільна форма їх в чомусь обмежує. Адже йти з емблемою на одязі вулицями міста – вже зобов’язує учнів поводитися належним чином, дотримуватися певних норм і правил поведінки. Крім того, завдяки формі у дітей стає менше проблем, пов’язаних і власним зовнішнім виглядом – немає конкуренції, ревнощів, заздрощів, комплексів.
Також у наступному навчальному році ми плануємо дуже серйозно зосередити увагу на відборі дітей. Потрібно знайти розумний тандем між батьками і школою в тому плані, щоб визначитися – що дитині насамперед потрібно. Ми не хочемо звести всю увагу учня тільки до вивчення іноземної мови. Адже є загальні програмні дисципліни, які повинні виконуватися. Але якщо дитина все-таки хоче навчатися у спеціалізованій школі з поглибленим вивченням іноземної мови, то вона повинна якимось чином вибирати собі орієнтири і мати пріоритети. І коли учень іде до школи, але ще остаточно не визначився зі своїми вподобаннями, то краще трошки зачекати. Можливо, такому школяру буде краще навчатися у звичайній школі. Адже дуже важливо не пригнічувати дитину і не забирати в неї тієї перспективи, яка їй дана природою.
фоторубрика школи на сайті в галереї>>
Також, загальне інтерв`ю в рубриці відділу освіти>>
Телефон закладу : +3 (04597) 49-380
Спілкувалася Людмила Гладська
спеціально для www.bucha.com.ua
